Несправедливо-лагідна любов...
"У світі стільки
несправедливо-прикрого, що якби не було несправедливо-лагідного, то не варто
було б жити" - писала Леся Українка про почуття до Климентія Квітки. До
100-х роковин з дня смерті письменниці - історія її шлюбу.
"Познайомився з
Квіткою. Цікаво, що могла взяти від нього Леся?", - записав у
щоденнику на початку 1920-х Павло Тичина. Ішлося про Климентія Квітку, чоловіка
Лесі Українки. Відповіді нема, але напрошується: "Нічого особливого".
Оксана Забужко вважає, що
шлюб Лесі з Квіткою був класичним романсовим мезальянсом - майже за текстом
пісні: "Он был титулярный советник, она - генеральская дочь".
Справді, чин Лесиного батька - його превосходительство, дійсний статський
радник, в армії це відповідало званню генерал-майора. А Квітка - не вище за капітана
чи ротмістра, скромний чиновник, помічник присяжного повіреного. Та ще й на
дев'ять років молодший за неї.
У листопаді 1898-го Леся
Українка читала своє оповідання "Над морем" в
літературно-артистичному гуртку Київського університету. На тих читаннях був і
студент-першокурсник Климентій Квітка. Він іще з 16 літ захоплювався збиранням
народних пісень. Леся тоді запропонувала йому записати від неї пісні, які
знала. Співала йому до останніх днів свого життя.