Нещодавно на уроці української мови запропонувала учням написати есе "Що робить мене щасливим". Тема гарна, цікава, передбачає політ фантазії й щирість. Чекала на роботи учнів з нетерпінням. Отримала... Прочитала... Яке це натхнення!!! 

         Яке це щастя: усвідомлювати, "що у світі є щось, що надає тобі крила", схоже на "цукор на дні склянки з  чаєм", яке "надихає, заспокоює, інколи муркотить або дає тобі лапу і з надією зазирає тобі у вічі". А ще це - гойдалки, подорожі, зустрічі з друзями, цікаві книжки... Дитяче щастя...           

        Замислилась, а яке воно, моє щастя? Міцна й така рідна сім'я, щаслива донечка, здорові батьки... А яке ж воно, учительське щастя? Воно в методах чи педагогічних прийомах, у гарно проведеному уроці, зацікавлених учнях чи  в їх високих результатах  ЗНО? Усе можливо - це все складові мого щастя... Але сьогодні я відчуваю його саме в тому, що моя учениця Іринка, творча, неординарна й така рідна дівчинка, змогла через творчість показати своє щасливе відчуття слова, яке бринить, надає сил, захоплює у вирій неймовірних емоцій!

На фото: нагородження переможців ІХ Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді ім.Тараса Шевченка