А жінка буває на осінь так схожа: То тиха й привітна, а то й непогожа. То скропить сльозою, то сонцем засвітить. То прагне зими, то вертається в літо. А жінка, як осінь, плодами багата На ніжність, добро, материнство і святість. Як вересень тихий, зігріє душею, Не страшно морозу чекати із нею. А жінка буває тривожна, як осінь. То дихає вітром, то ласки попросить, То болю завдасть, а то вигоїть рани, Листочком у світ полетить за коханим. А осінь в природі - це завжди, як диво, Так само і жінка: буває вродлива. Буває примхлива, буває зрадлива... Нехай тільки кожна з них буде щаслива. Промінь сонця запалить ранкову росу, - І заграє вона, забринить веселково. Скільки мовлено вже про одвічну красу, Тільки я про жіночу скажу своє слово. Ніжний погляд і довга русява коса Та смаглявого личка привабна родзинка... І, хоч кажуть, що світ порятує краса. Та врятує його тільки жінка...
В епоху спорту і синтетики людей велика ряснота.
Немає коментарів:
Дописати коментар