“Садок вишневий коло хати...” 

     “Садок вишневий коло хати...” 

      Знайомі з дитинства слова...

  Старенька вишня розкинула свої, наче снігом обвіяні, білосніжні гілки над українською хатою. Свіжо-зелені листочки лоскочуть вибілені стіни, білі пелюстки легко спадають по солом’яній стрісі, кружляють в повітрі на тлі безхмарно-соковитого неба... 

       Як любо, як затишно побачити справжню українську хату! У ній мудрість наших предків, мамина колискова, Кобзареві вірші. 

     “Садок вишневий коло хати ...” Одразу в пам’яті виникають слова великого Тараса Шевченка. 

     Вікна, схожі на добрі очі, обрамили дерев’яні ставні. Усе в цій хаті випромінює добро й тепло: і маленькі вікна, за якими причаїлася казка, і солом'яна стріха, тепла й запашна, і чисто вибілені стіни, на яких в уяві вже вимальовуються яскраві квіти та дитячі півники.... 

     Подвір’я застелила соковито-зеленкувата трава, розляглася вона  ген до тину, що відокремлює звивисту стежку від саду. 

    Пасторальна українська замальовка. Вона викликає почуття лагідного затишку, випромінює аромати весни, свіжого , насиченого сонцем повітря.

     “Садок вишневий коло хати ...” 

                                                             Наталуха Іра, 6 клас