Понеділок - день важкий, але цікавий!

      Сьогодні початок ще одного карантинного тижня! Дуже хочеться на роботу, вийти, провести уроки, пройтися, поспілкуватися! Як сумлінна й відповідальна людина знаходжусь удома, дотримуюсь карантину, але життя вирує. Скільки разів я сьогодні звернулася до дітей - не перерахувати, скільки вони мені поставили запитань - не перерахувати, скільки разів ми сьогодні заходили до програми zoom - не перерахувати. Інтернет вимагав зупинитися й полишити цю справу, відкидав нас назад, писав про помилку, але ми впевнено продовжували вмикати мікрофони, долучатися до конференції, розбиралися з ресурсом - і о, диво, усе запрацювало! Щиро вдячна усім учням, хто не опустив руки (до речі, що означає цей фразеологізм?), хто допоміг і мені, і однокласникам (у різних класах) розібратися з налаштуваннями. Ви - диво-діти) Поважаю вас за прагнення довести справу до завершення, пишаюсь, що не сидите склавши руки, а працюєте, захоплююсь вашим терпінням і наполегливістю) Завтра з радістю чекаю на тому ж місці, у той же час)))

10.00 - урок української мови , 6(10)-В

11.00 - урок української літератури, 6(10)-А

12.00 - урок української літератури, 6(10)-Г